– Відтак можна впевнено сказати, що літописна Теребовля виникла ще у Х сторіччі, коли там був общинний центр. Під час цьогорічних розкопок ми знайшли добре збережене житло каркасно-стовпової конструкції з

пічкою-кам’янкою у східному куті. Землянка датується часами Давньоруської культури, а саме – періодом переходу від слов’янської культури до Київської Русі, – розповіла директор Тернопільської обласної інспекції охорони пам’яток історії та культури Марина Ягодинська газеті "Номер один”. – Характерно, що навколо будівлі знайшли багато кераміки, виробленої від часів Трипілля до так званої шнурової кераміки, скіфського та ранньозалізного часу (Висоцька культура), ліпної слов’янської кераміки. Крім того, на пічці знайшли кістяний гребінець, ймовірно, часів слов’янської культури.

Напевне, плем’я займалось городництвом і тваринництвом – про це свідчать знайдені кістки свійської худоби, птахів. На зиму, як відомо із хронік, слов’яни живність заганяли до хат.

Це було типове слов’янське житло розмірами 3,5х3,5 м, покинуте, але не зруйноване. Відтак воно прекрасно збереглось, але з часом завалилось.

Землянка пов’язана зі знайденими культовими спорудами на території городища за межами замку і підтверджує теорію, що літописна докнязівська Теребовля існувала, коли тут ще були племінні об’єднання і що історія міста починалась із замкової гори. Ще до князя Василька тут існував центр племінного об’єднання, таке собі локальне князівство, де знаходилась верхівка – вождь і старійшини. І хоча донедавна археологи вважали, що замок й околиці заселили лише у ХIV ст., відомий дослідник Тимощук вважав, що свого часу на місці Теребовлянського замку був княжий двір, який згодом зруйнували та побудували замок. До речі, вчений Пастернак вважав, що княжий двір сидів у селі Семенові, неподалік Теребовлі, при злитті річок Гнізна і Серет, – і справді там знайшли городище.

Знайдене на території замку давнє слов’янське житло працівники Національного заповідника «Замки Тернопілля» (директор – Анатолій Маціпура) планують реконструювати.

– Уявіть: незабаром можна буде увійти та торкнутися рукою стін справжньої слов’янської землянки початку Х ст., – захоплено розповідає Марина Олександрівна. – Всередині традиційно знаходилась досить велика пічка – висотою 1,8 м, її добудовували до стіни, а навколо ставили дерев’яні лави, на яких спала родина, бо товсті стіни пічки довго зберігали тепло. Топилося по-чорному, дим виходив через стріху. Кімната мала висоту у людський ріст.

Також в околицях с. Кордишеве дослідники знайшли 6 пам’яток археології.

– Здавна місцеве населення переповідало, що там, в урочищі Замчище, знаходилось городище і замок, – зазначила Марина Ягодинька. – І от встановлено, що у Х ст. там насправді було поселення, але згодом навіть навколишні вали розрівняли. Взагалі в нашій області не так багато пам’яток Х ст., до того ж вони розташовані у важкодоступних місцях. Порівняно з ХІІ-ХІІІ ст. їх у рази менше.