Історія новорічної ялинки

     Про Різдвяну ялинку існує безліч легенд. Згідно з найпопулярнішою з них, одного разу ватажок німецької Реформації Мартін Лютер у ясний і морозний святвечір ішов додому через ліс.

     Р

аптом він звернув увагу на ялинку, крізь лапи якої красиво просвічували зірки.

Це справило на Лютера таке велике враження, що вдома він поставив ялинку для своєї сім'ї і прикріпив до її гілочок свічки. Вогники свічок нагадували йому зірки на небі.

     А ось легенда про походження срібної мішури.

     Давним-давно жила-була добра бідна жінка, у якої було багато дітей. Якось напередодні Різдва вона прикрасила ялинку, але ялинка вийшла скромна, майже без прикрас. Уночі на ялинці побували павуки і, переповзаючи з гілки на гілку, залишили по собі павутину.

     Знаючи доброту жінки, Христос вирішив її нагородити і благословив дерево - в результаті, павутина перетворилася на сяюче срібло.

     Кажуть, що першими Діда Мороза придумали гуни: у них був бог Йерлу, котрий у найперший день року приходив на землю. У цей день потрібно було ставити в будинку ялинку, яка вважалася священним деревом. Цю традицію, якій уже більше 5 000 років, гуни принесли в Європу.

     Потім вони були розгромлені і залишилися тільки в Баварії, де і жили до XVI століття, ні з ким не змішуючись. Саме з Баварії новорічна ялинка "прийшла" в усі європейські країни.

     Перші вбрані різдвяні ялинки з'явилися на території сучасної Франції, в Ельзасі; як стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Літопис свідчить: "На Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру".

     Протестантська громада німецької області Вюртемберг перейняла це нововведення. Поступово ця традиція поширилася по всій Німеччині, а потім - і по всій Європі. Проте, ялинки з'являлися спочатку тільки в будинках багатих дворян і купців.

     Різноманітними іграшками прикрашалися в середньовічній Німеччині не тільки ялинки, але і сосни, гілки вишневих дерев і буків. Перша скляна ялинкова куля була видута в Тюрінгії (Саксонія) у 16 столітті.

     Промислове виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині минулого століття - тут же, у Саксонії. Митецькі майстри видували іграшки зі скла, вирізували з картону дзвіночки, серденька, фігурки птахів і звірів, які потім розфарбовували яскравими фарбами.

     Традиція встановлювати різдвяні ялинки набула широкого вжитку відносно недавно – на початку 19 століття. Спочатку вічнозелені красуні з'явилися в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії і Росії. Надбанням же простого люду ялинка стала лише в другій половині 19 століття.

     У Росії Новий рік стали відзначати згідно з указом Петра Великого з 1 січня 1700 року. До цього початок нового року відзначали 1 вересня. В указі Петра I йшлося: "Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні.

     А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити". Це свято припало до вподоби російському народові.

     У 30-і роки XIX століття новорічні ялинки ставилися тільки в будинках петербурзьких німців, але вже наприкінці того ж сторіччя вони стали головною прикрасою і міських, і сільських будинків. Ну, а уже в двадцятому столітті ошатна ялинка було незмінним атрибутом зимових свят.

     У 1916 році різдвяні ялинки на російській землі опинилися в опалі. Як під час Вітчизняної війни дворянство відмовилося від мови Наполеона, так у війну імперіалістичну Священний синод закликав патріотів не ставити в будинках колючі деревця, тому що ця традиція запозичена в німців.

     А в 1918 році на ялинку знову напали, цього разу - радянська влада, котра оголосила її буржуазним забобоном, тісно пов'язаним з опальною релігією. Проте, багато хто продовжував святкувати Різдво підпільно.

     Ялинка залишалася забороненою аж до 1935 року, коли з'явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік. Віфлеємська зірка стала червоною п'ятикутною, і під прикрашеними ялинками країна, згідно з указом Сталіна, разом з Дідом Морозом зустріла 1935 рік від Різдва Христова. Неробочим днем 1 січня став тільки в 1949 році.