 В цьому році Тернопільським видавництвом «Астон» випущено першу збірку
поезій «Дзвін душі» Теодора Безп’ятчука, жителя с. Ладичин Теребовлянського
району, який пише вірші з дитинства і творчість являється основою його життя. Це дуже цікава книжка, яка заслуговує уваги читача. Тематика творів
різноманітна. Кожен вірш по своєму змісту цікавий, бо написаний від серця і
душі. Кожен рядок сповнений пафосу, відкриває сутністю духовної краси,
наповнений життєдайної сили і творчої наснаги. Від щирого серця написані вірші
про Україну і Творця всесвіту. Провідною темою цієї збірки є щира, палка любов
до рідної землі, неньки-України і її цілющого слова і взагалі до всього прекрасного,
українського, стосовно чого ми, українці, не повинні бути байдужими. Адже
звідси наше коріння, наша одвічна висока культура і духовність. Поскільки вірші написані на високому художньому рівні, то я перечитую
знов і знов з великою насолодою для себе, бо кожен раз в них відкриваю щось
нове, прекрасне, величне, яке йде з світлих глибин людського життя. Особливо мені запали в душу такі рядки: Життя диктує - треба вперто йти До цілі світлої, хоч нелегка дорога. Все ж вічність є, якщо з любов’ю ти Йдеш до батьків, до ближнього і Бога.
Я би порадила всім закоханим в поезію читачам прочитати цю цікаву
збірочку поезій «Дзвін душі». Я думаю, що кожна людина, яка любить щире
українське слово, рідну мову, не залишиться байдужою до цієї творчості, а
навпаки відкриє світле віконечко в світ прекрасного, де живе пісня, а пісня - це
крила, які підносять людську душу до ясних, небесних зірок. Марія Михайлівна Гладка,
вчитель
Ладичинської ЗОШ І-ІІ ступенів.
Теодор Безп’ятчук
До світла йду
До світла йду
тернистими шляхами,
Бо вірю я, що
сонечко зійде
І своїми з неба
промінцями
До мойого серця
увійде.
І заструмує пісня
яснокрила
І сяйне веселчаним
крилом,
У душі, що пелюстки
розкрила,
Що буяє молодим
зелом.
До світла йду, бо
прагну в нім прозріти
І собі, і людям на
добро,
Щоб пісню щиру, як
дитя, летіти,
Бо в цім життя
насправді торжество.
До світла йду, щоб
світло засвітити
В своїй душі, а отже
― для людей.
Бо щастя в тім, що
вмієш ти любити,
Що пісня рветься
прямо із грудей.
2008р. |
